вівторок, 29 березня 2011 р.

Про знаменитого Кобзаря

Найважливішою, найдорожчою рисою вдачі Т. Г. Шевченко, що пройняла всю його творчість, цє незвичайна любов до України, до свого народу. Шевченко ще  в ті далекі часи твердо ставить питання про те, що українець з українцем мусить розмовляти українською мовою.
 Художне слово поета допомагає і нам полюбити українське слово, свій рідний край, надихає до творчості.
Ми народились на землі Тараса,
 Великого українського творця.
Раді безмежно, що знайомі
З творчим доробком українського митця.


09.03.11р. відбувся конкурс читців до 197-річниці з дня народження Т. Г. Шевченко.
 Активними були учні початкової школи, які читали вірші Т. Г. Шевченко і свої власні вірші про Кобзаря.
Митець
Пензлик, олівець, вуглина у Тараса, 
Як чарівна паличка в руці.
Доторкнеться до листочка і одразу -
Оживають море, гори, хати, люди всі. 
Як великий скарб його малюнки, 
   І картини, і його вірші. 
     Всім дорослим й дітям подарунки -
Радість й насолода для душі.
Сторожук Дарія , 8 р.
Поєт і художник

Маленький хлопчина любив малювати
Садки і подвір'я, і хати.
Все оживало водночас.
Та це ж наш любий Тарас!
І поет він, і мислитель,
Всім відомий нам учитель.
Вірші він в народ несе,
Що за душу аж бере.
Бондар Катерина, 8 р.
Талановитий Тарас

Тарас був бідним кріпаком,
 Але талановитим юнаком.
 Українську мову він вивчав,
 Вдосконалював, розвивав.
 Писав вірші, що знають всі,
 Неповторні, видатні.
 Умів він добре малювати
 Рідну землю, сільські хати.
 Його малюнки і картини
 Великий скарб для України.
Золотова Аріна,8 р.

Чарівний пензлик був у Кобзаря.
Він усе бачив, в кожне серце заглядав.
Поглянь-ось «Катерина» у саду сумна.
А он «На пасіці» веселі діти просять
мед у дідуся.
А там уся «Селянська родина»:
Татусь, матуся, немовля.
Дивлюсь на цю красу і серце завмира.
Гулеватий Андрій, 8 р.
Коли вірші Тараса читаю…
Я радію й тремчу,
Коли вірші Тараса читаю, 
Таку близьку й ніжну картину
Зразу собі уявляю:
І річечку за горою,
І калину над водою,
Гай зелений вдалині,
Таке рідне все мені.
Згадаю, мама кличе:
„Доню, подивись,
  Як сонечко сідає.
 Слухай, як на калині
 Соловей співає".
Таку красу, таку силу
Я собі надбаю,
Коли вірші Шевченкові
Я тихо читаю.
Катерина  Лихацька